Щодо сумісності компонентів систем пожежної сигналізації згідно з ДСТУ EN 54-13:2014
Вже більше року, як вступив у силу новий нормативний документ ДСТУEN 54-13:2014 [1], який було прийнято як національний стандарт методом підтвердження за позначенням. А це означає, що він тотожній діючому європейському стандарту EN 54-13:2005 та викладений англійською мовою. У цьому документі існують суттєві відмінності від попередньої версії стандарту, що діяв в Україні ДСТУ pr EN 54-13:2003 [2] з 2005 року після перекладу на національну мову та науково-технічного редагування. Відмінності торкнулися назви стандарту, багатьох розділів стандарту, можна сказати, що змінився науково-технічний зміст в проведені та фіксації результатів оцінювання сумісності компонентів системи. Тому для належного застосування стандарту фахівцями галузі необхідно самостійно перекладати, осмислювати положення, та використовувати на практиці вимоги нового стандарту. Тут важливо не створити безліч трактовок – у кожній організації свою. Метою цієї публікації є акцентування уваги на відмінності нової версії стандарту. Відмінності, як вже було сказано, починаються з назви стандарту: "Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 13. Оцінювання сумісності компонентів системи". Як бачимо змінилась назва систем, та вже немає у назві додаткових вимог до самих систем, а поширюється документ тільки на функції, за якими здійснюється оцінювання сумісності компонентів. У новій версії стандарту було усунено ряд недоліків редакційного характеру, які були відмічені національними примітками у ДСТУ pr EN 54-13, але з'явились нові "ляпи", усуненням яких при впровадженні нормативного документа ніхто не займався. У вступі немає декларації про те, що "ця частина ЕN 54 визнає, що практично неможливо визначити сумісність компонентів у всіх можливих конфігураціях". Але це не означає, що у новій редакції 13 частини визначені усі особливості робіт що до сумісності компонентів різних виробників. Не менш складним виявляється й комплекс досліджень, які необхідно виконувати для виявлення сумісності системи пожежної сигналізації та оповіщення (CПСО) з іншими системами. Таке оцінювання треба проводити згідно вимог нової версії стандарту без послання на інший європейський стандарт EN 50137 [3] для комбінованих та інтегрованих систем. У другому розділі ми маємо казус з посланням на застарілі стандарти, наприклад, EN 54-1:1996, у той же час в Україні з 01. 01. 2016 був введений в дію стандарт ДСТУ EN 54-1:2014 [4], який є тотожним діючому європейському стандарту EN 54-1:2011. Питанню про суттєві відмінності нової версії першої частини стандарту серії ДСТУ EN 54 були присвячені публікації на сторінках нашого видання [5, 6]. До застарілого документу EN 54-2:1997 даються посилання, коли наводяться вимоги до приладів приймально-контрольних пожежних (ППКП). Більш правильним було б наведення позначення стандартів без вказівок на рік їх видання. Хоч інтуїтивно зрозуміло, що при проведені оцінювання сумісності компонентів треба використовувати більш новітній стандарт, письмової вказівки на такі дії немає. У цьому ж другому розділі вже не має посилання на стандарт EN ISO/CEI 17025 [7], який містить вимоги до протоколів випробування. Третій розділ хоч й називається "Терміни, визначення та скорочення", але містить тільки один підрозділ "3.1 Терміни та визначення", а скорочень ніяких немає. У цьому розділі наведено багато визначень, які дублюються у ДСТУ EN 54-1. Крім того, два визначення для вхідного та вихідного пристроїв не попали до нової версії стандарту. У п. 3.1.6 представлено скорочене визначення ППКП, яке не відповідає визначенню, наведеному у першій частині стандарту серії EN 54. Четвертий розділ "Вимоги" також має свої відмінності від попередньої версії. Так при проведенні випробувань, як це зазначено у розділі 4.1 треба проводити дії описані у розділах від 5.2 до 5.5, а не тільки по розділах 5.2 та 5.5, згідно попередньої версії стандарту. Розділ "4.2 Основні вимоги до системи" має зовсім іншу редакцію зрівняно з ДСТУ pr EN 54-13: "Системні вимоги також можуть бути вказані в національних керівних документах (також відомих як кодекси практика). Постачальники компонентів повинні гарантувати, що компоненти: - відповідають вимогам цього документа; - відповідають вимогам відповідної частини EN 54; - відповідають вимогам керівних документів тих країн, де компоненти призначені для розміщення на ринку. 4.2.1 СПСО, яка розглядається, повинна виконувати функції виявлення пожежі, визначені у Додатку А. Всі інші конфігурації системи, призначені для використання, повинні бути вказані в документації постачальника. 4.2.2 Якщо функція СПСО виконується спільно з будь-якою іншою системою, вона не повинна наражати на небезпеку дану СПСО. Спільні функції повинні відповідати самим суворим вимогам відповідних специфікацій. 4.2.3 Якщо функція, яка не належить до СПСО виконується компонентом СПСО, ця функція не повинна наражати на небезпеку дану СПСО". До цього розділу важливо мати національне пояснення. Усі підпункти по гарантіях постачальників компонентів потребують уточнення – де повинні бути прописані відповідності ДСТУ EN 54-13 у експлуатаційних документах, чи у сертифікаті відповідності? Сертифікат відповідності компонента вимогам відповідної частини ДСТУ EN 54 – це підтвердження відповідності "вимогам керівних документів тих країн, де компоненти призначені для розміщення на ринку" (тобто на території України), а відповідність вимогам відповідної частини EN 54 – це окрема процедура проводити яку можуть тільки закордонні органи сертифікації. В Україні немає лабораторій акредитованих на проведення випробувань продукції на відповідність діючим у Європі стандартам серії EN 54. Крім того, в Україні особливі вимоги до СПСО викладені у державних будівельних нормах, наприклад, в ДБН В.2.5-56 [8]. Таким чином, до першої частини розділу 4.2 конче необхідна національна примітка такого змісту: "Постачальники компонентів повинні гарантувати у експлуатаційній документації, що компоненти відповідають вимогам: - цього документа - ДСТУ EN 54-13; - відповідної частини ДСТУ EN 54; - керівних документів тих країн, де компоненти призначені для розміщення на ринку, для України наприклад, ДБН В.2.5-56". Окремого зауваження потребує пункт 4.2.1. Наведений у обов'язковому Додатку А на Figure A.1 малюнок не відповідає вимогам діючого в Україні стандарту ДСТУ EN 54-1 і не тільки тому, що сам малюнок має "ляпи" (не має функції Е, а є дві функції А). Те, що пунктирна лінія проходить посередині блоків G, J, A теж являється помилкою розробника стандарту, тому що таке їх положення не робить ці функціональні компоненти іншого типу, ніж першого. У першій частині стандарту серії EN 54 цей малюнок містить інше інформаційне навантаження. Зіставити ці малюнки а) та б) можливо на рис. 1.
а) б) Рис. 1 У стандарті ДСТУ EN 54-1 присутні додаткові функціональні блоки М, N, O та функціональні зв'язки вказані з направленням інформаційних потоків, а функціональний блок L має додаткові зв'язки, яких просто не має на раніше вказаній Figure A.1. Тому більш правильним було б наведення у п. 4.2.1 стандарту ДСТУ EN 54-1, а не Додатку А із застарілими малюнками функцій, що виконує СПСО. Ще одна вимога п. 4.2.1 потребує своєї національної примітки. Якщо буквально відноситись до другого речення, щоб всі можливі конфігурації СПСО знаходили своє відображення у експлуатаційній документації виробника, то "віз треба впрягати попереду бика". Компоненти повинні з'явитись на світ та пройти сертифікацію разом з технічною документацією раніше, ніж буде спроектована на їх основі хоч одна СПСО, а не навпаки. Інша справа, коли вимагається, щоб постачальник надавав у документації з компонентом усю достатню інформацію для побудови СПСО. Наприклад, російський ГОСТ Р 53325-2012 має подібні вимоги: "4.2.1.3 Електричні характеристики сповіщувачів у черговому і тривожному режимах (напруги, струми, еквівалентні опори, наявність стабілізації напруги або струму і мінімально допустима напруга живлення в режимі видачі тривожного сповіщення), а також час відновлення чергового режиму після зняття напруги живлення, повинні бути встановлені в технічній документації (ТД) на сповіщувачі конкретних типів і повинні відповідати електричним характеристикам шлейфу пожежної сигналізації ППКП, з яким передбачається використовувати дані сповіщувачі". "7.2.15 У технічній документації на прилади в залежності від функцій, що ними виконуються, повинні бути приведені чисельні значення наступних характеристик: - число, тип, електричні і функціональні параметри контрольованих входів і виходів; - число контрольованих ППКП ШПС і їх тип (по 7.1.1-7.1.3), максимальне число адрес (для адресних ППКП); - електричні характеристики проводового ШПС (напруги і струми чергового і тривожних режимів), а також параметри ШПС, необхідні для вибору типу і розрахунку число підключаються в ШПС ІП та інших технічних засобів (для безадресних ППКП - напруга на клемах ШПС без навантаження, внутрішній опір ШПС по постійному струму, діапазони струму (напруги) в ШПС при контролі його стану по струму (напрузі) для всіх видів формованих повідомлень та ін.); - максимальний опір дротового шлейфу сигналізації без урахування опору виносного елемента, і мінімальний індекс опору витоку між проводами шлейфу сигналізації та між кожним проводом і "Землею", при яких ППКП зберігає працездатність; - значення часу скидання напруги в неадресному ШПС при реалізації функції перезапуску стану сповіщувача; - характеристики ліній зв'язку, при яких реєструється їх несправність; - номінальна напруга живлення (діапазон напруг) по основному і резервному введення електропостачання; - потужність (струм), споживана в черговому режимі і в режимі "Пожежа" від основного і від резервного джерела живлення (при відсутності основного); - час технічної готовності до роботи..." Таких вимог немає у державних стандартах України на подібні види продукції, а у ДБН В.2.5-56 є коротенький пункт 7.2.5: "7.2.5 Під час проектування СПС з компонентів різних виробників необхідно враховувати сумісність роботи всіх компонентів, як визначається в ДСТУ рr ЕN 54-13". А от що та як враховувати не сказано... Під час чергових змін будівельних норм неодмінно треба суттєво розширити цей розділ, додавши вимоги до технічної документації на компоненти, достатні для прийняття рішення про сумісність компонентів методом теоретичного аналізування цієї документації. Розділ "4.3 Мережеві системи" набув незначних скорочень по тим технічним вимогам, які вже відображені у інших частинах стандарту серії ЕN 54. Наприклад, скорочення зазнали такі вимоги ДСТУ рr ЕN 54-13: "Кожний ППКП повинен бути визначений, як сумісний компонент, і повинен відповідати вимогам ЕN 54-2". "У випадку «системної помилки», яку зазначено у 13.7 ЕN 54-2, на головному ППКП мережевої системи, що містить більше ніж 512 пожежних сповіщувачів і (або) ручних пожежних сповіщувачів, принаймні, повинно бути можливим визначання, з якого ППКП надходить пожежна тривога". Розділ "4.4 Компоненти" не зазнав суттєвих змін, тільки у примітці до п. 4.4.1.1 має місце ще один "ляп", тому що додаткові роз'яснення що до компонентів типу 1 та 2 надані у Додатку В, а не у Додатку А. А у всьому тексті новітнього стандарту взагалі не має посилання на Додаток В. Тому тут також конче необхідна національна примітка. До недоліків документа слід віднести й застосування скорочень, які не розкриті у розділі 3, хоча назва цього розділу мала таку мету. Стосується це поняття ЕМС (електромагнітна сумісність) яке застосовано у п. 4.4.2.2. Суттєвих змін набув розділ "4.5 Лінія(-ї) зв'язку". З цього розділу видалена вимога про можливість застосування у одній лінії зв'язку компонентів різного типу. Проте нова вимога, що наведена у п. 4.5.2 потребує уточнення: "4.5.2 Засіб (технічні засоби), що передбачає мінімізацію впливу несправності у лінії зв'язку повинен завершити відновлення протягом 300 с". З цього пункту, а також з примітки до всього розділу 4.5 випливає, що технічні засоби, якщо вони застосовуються, то повинні відповідати вимогам по часу відновлення впливу несправності. Обумовлений такий стан новою редакцією ДСТУ EN 54-2:2003/Зміна № 1:2012 пункту 12.5.2 та додатку Н. Але з точки зору оцінювання сумісності такі технічні засоби не є якоюсь новітньої особливістю, а являють собою звичайні компоненти СПСО, на які є відповідна частина стандарту, а саме ДСТУ EN 54-17 [9]. Тому про них треба було вести мову у попередньому розділі. Дивує та обставина, що у розділі по лініям зв'язку не приділено достатньої уваги допустимому електричному навантаженню, затуханню сигналів інформації, а також електромагнітній сумісності у лініях зв'язку, як цього потребує національний стандарт ДСТУ-H CEN/TS 54-14 [10]. Також насторожує своєю назвою розділ "4.6 Пристрої введення і виведення, пов'язані з системою протипожежного захисту" тому, що з третього розділу були видалення визначення для вхідного пристрою (input device) та вихідного пристрою (output device). Навіть у назві розділу йде мова не про пристрої вводу-виводу (input/output device), що відповідають окремій 18 частині стандарту [11]. Якщо у цьому розділі розглядаються пристрої вводу-виводу, то виникає законне питання: чим цей компонент СПСО відрізняється від інших компонентів, які проходили у розділі 4.4? Але на рис. 1 стандарту наведено окремо вхідний пристрій та вихідний пристрій (див. поз. 2 та 3). Тоді чому у розділі 3 не має визначень таким окремим пристроям? Вирішення цих питань можливо тільки одне – розглядати пристрої вводу-виводу з системою протипожежного захисту як один з видів компонентів. Треба змінити рис. 1 так, щоб не було окремих вхідних та вихідних пристроїв, а був один функціональний компонент СПСО – пристрій вводу-виводу. Наприклад, як це показано на рис. 2: де:
Рис. 2 З розділу "4.7 Документація" однозначно слідує, що документація по сумісності входить у склад документації на СПСО, тому й проводиться ця робота на стадії проектування. Цей розділ зазнав незначних редакційних правлень, без змін технічних вимог. Що стосується розділу "5 Методи оцінювання та випробовування", то це вже окрема історія, розглядати яку має зміст у випадку коли підняті вище питання знайдуть своє вирішення. Сьогодні можливо лиш представити наслідки впровадження державних стандартів України методом підтвердження за позначенням. На мою думку, доцільно повернутись до попередньої практики: створювати робочі групи у ТК 25, перекладати стандарти та впроваджувати IDT переклади з національними примітками. Головний конструктор ПП "АРТОН" Баканов В. Література:1. ДСТУEN 54-13:2014 Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 13. Оцінювання сумісності компонентів системи 2. ДСТУ pr EN 54-13:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 13. Вимоги щодо систем та оцінювання сумісності 3. EN 50137 Alarm Systems – Combined or integrated alarm systems 4. ДСТУ EN 54-1:2014 Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 1. Вступ (ЕN 54-1:2011, IDT) 5. Баканов В. "Нові вимоги до систем пожежної сигналізації та оповіщення згідно ДCTУ EN 54-1: 2014. Частина 1. Нормативний дуалізм", ж. Пожежна та техногенна безпека №6, 2016, с. 26 6. Баканов В. "Про конфлікт у сфері стандартизації (нові вимоги до систем пожежної сигналізації та оповіщення згідно ДCTУ EN 54-1: 2014). Суттєві відмінності", ж. Пожежна та техногенна безпека №7, 2016, с. 26 7. EN ISO/CEI 17025 General requirements for the competence of testing and calibration laboratories 8. ДБН В.2.5-56:2014 Державні будівельні норми. Системи протипожежного захисту. 9. ДСТУ EN 54-17:2009 Ізолятори короткого замикання 10. ДСТУ-H CEN/TS 54-14:2009 Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 14. Настанови щодо побудови, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування 11. ДСТУ EN 54-18:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 18. Пристрої вводу-виводу |